15 грудня. Різдво, життя та смерть.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей

Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. – Івана 10:10

Перед тим як готувати роздуми на цей день, я взнав новину про смерть Маріон Ньюстром. Вона зі своїм чоловіком Елмером були частиною нашої церкви «Віфлеєм» довше, ніж багато її членів живе. Маріон було 87. Вони були одружені 64 роки.

Коли я спілкувався з Елмером, то сказав йому, щоб він не ставив хрест на житті та був сильним у Господі. Він відповів: «Він завжди був Справжнім Другом». Моя молитва, щоб усі християни могли сказати наприкінці свого життя – «Христос завжди був моїм Справжнім Другом».

Кожного Адвенту я відзначаю річницю смерті моєї матері. Її життя обірвалось на 56-му році життя під час автобусної аварії в Ізраїлі. Це відбулось 16 грудня 1974 року. Усі ці події залишаються дуже реальними для мене, навіть сьогодні. Якщо я дозволю собі, то легко можу дійти до сліз, – наприклад думаючи, що мої сини ніколи не знали її. Ми поховали її в день після Різдва. Яким же цінним було те Різдво!

Багато хто з нас відчуватиме втрату цього Різдва більше ніж раніше. Не блокуйте своїх відчуттів. Дозвольте їм бути. Відчуйте це. Для чого ж є любов, як не для того, щоб посилити наші відчування, – як у житті, так і у смерті. Але при цьому не майте гіркоти.!Гіркота трагічно руйнуватиме вас самих.

Ісус прийшов на Різдво, щоб ми мали вічне життя. «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Івана 10:10). Елмер з Маріон обговорювали, де вони би хотіли провести останні роки свого життя. Елмер сказав: «Ми з Маріон погодились, що наш кінцевий дім, – разом з Господом».

Чи буває у вас таке, що аж не терпиться, так вже хочеться поїхати додому? Моя родина приїжджає додому на свята. Це дуже добре. Я думаю, що кінцевою причиною, чому нам усім так добре, – є те, що вони та я призначені у глибинах свого єства для того, щоб прийти у кінцевий Дім. Усі інші приїзди додому – це передчуття (рос. – «предвкушение»).

Але нехай передчуття не стане замінником. Не дозвольте, щоб солодкість усіх цих моментів під час свят стала для вас замінником тієї кінцевої великої Солодкості, у якій повнота насолоди. Нехай кожна втрата та кожна приємність скеровують наші серця у думках до небесного дому.

Різдво. Чим є Різдво, як не цим: Я прийшов, щоб ви мали життя. Маріон Ньюстром, Рут Пайпер, і ви, і я – щоб усі ми мали Життя, зараз і навіки.

Зробіть ваше Зараз багатшим та глибшим цього Різдва, напиваючись із потоку Навіки. Воно так близько.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

14 грудня. Ісус втілює Свою реальність у наших життях

Кров Нового Завіту

Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки Він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях – Євр. 8:6

Христос – Посередник Нового Завіту, згідно з Посланням до Євреїв 8:6. Що це означає? Це означає, що Його кров – кров завіту (Луки 22:20, Євреям 13:20) – стала ціною виповнення Божих обітниць для нас.

Це означає, що Бог змінює  нашу внутрішню сутність через Духа Христового.

І це означає, що Бог змінює нас через віру у все те, ким є Бог для нас у Христі.

Новий Завіт куплений ціною Христової крові, він здійснюється через Духа Христового та стає реальністю у нашому житті через віру в Христа.

Найкраще місце у Святому Письмі, де ми бачимо роботу Христа як Посередника Нового Завіту, – це Послання до Євреїв 13:20,21:

Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, – Господа нашого Ісуса, – зробить вас здібними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що Йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.

Слова «здійснюючи у вас те, що Йому любе» описує те, що відбувається, коли Бог пише закон у наших серцях у Новому Завіті. І слова «через Ісуса Христа» описують Ісуса як Посередника славної роботи суверенної благодаті.

Отож, значення Різдва полягає не тільки у тому, що Бог замінює тіні Реальністю, але Він також бере цю реальність та втілює її у нашому житті. Він записує її у наших серцях. Він не просто кладе свій Різдвяний Дар спасіння та Його зміни нашого життя, щоб ми підібрали його своїми власними зусиллями. Він сам бере його та кладе у нашому серці та у нашому розумі, і ставить на нас печать, що ми є Його дітьми.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

13 грудня. Настала кінцева реальність

Ісус молиться за нас

«Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого Первосвященика, Який возсів на небі по правиці престола Величі, служителя святині й справжньої скинії, що її Господь спорудив, не чоловік.» Євр. 8:1,2

Різдво – це коли реальність замінює тіні.

Послання до Євреїв 8:1-2 говорить саме про це. Суть у тому, що той священик, який стає між нами та Богом, і примирює нас із Богом, і молиться за нас до Бога, – це не звичайний, слабий, грішний, смертний священик як у дні Старого Заповіту. Це Син Божий – могутній, безгрішний, із непорушним життям.

І навіть більше, – Він не служить у земній скинії (наметі), яка обмежена місцем та розміром, яка зношується, її з’їдає міль, вона мокне, палиться, рветься, щось із неї можна вкрасти. Ні, 2 вірш каже, що Христос служить нам у «справжній скинії, що її Господь спорудив, не чоловік». Це і є небесною реальністю. Саме це давало тінь на горі Сінай, що й копіював Мойсей.

Згідно із 1 віршем, ще одним величним аспектом реальності, яка перевищує тіні, є те, що наш Первосвященик сидить по праву руку Величності на небесах. Жоден священик Старого Заповіту ніколи не міг так сказати.

Ісус має справу безпосередньо із Богом Отцем. Як і Богові-Отцеві, Йому воздається честь. Бог любить та поважає Його безмежно. Він постійно з Богом. Це не є реальністю тіней, як занавіски і чаші, столи і свічки, одежі і китиці на них, вівці, кози та голуби. Ось справжня та кінцева реальність: Бог та Його Син співдіють у любові та святості для нашого вічного спасіння.

Кінцева реальність у тому, що особи Божества мають відносини між Собою та співдіють Один із Одним у тому, як Їхня велич, святість, любов, справедливість, доброта та істина будуть виявлені у відкуплених людях.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

12 грудня. Заміна тіней.

Тіні

«Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого Первосвященика, який возсів на небі по правиці престола Величі, служителя святині й справжньої скинії, що його Господь спорудив, не чоловік.» Євр. 8:1,2

Суть книги до Євреїв у тому, що Ісус Христос, Божий Син, не просто прийшов для того щоб стати частиною земної системи священицького служіння як найкращий та останній людський священик, але для того щоб покласти кінець цій системі та скерувати усю нашу увагу на Його служіння нам на небесах.

Скинія Старого Заповіту, священики та жертви були тінями. Зараз прийшла реальність, а тіні відходять.

Я приведу передріздвяну ілюстрацію для дітей (і для тих із нас, хто колись був дитиною та пам’ятає її). Уявіть собі, що ви із мамою пішли в супермаркет, але ви загубились. Ви починаєте боятись, панікувати та не знаєте у яку сторону рухатись, і ви починаєте бігти до кінця ряду. І перед тим як заплакати, ви бачите тінь на підлозі наприкінці ряду, яка виглядає точно так як ваша мама. І це дає вам радість та надію! Але що краще? Щастя від того, що ви бачите тінь, чи від того, що ваша мама стає за кут, і ви бачите, що це справді вона?

Ось що відбувається, коли Ісус приходить як наш Первосвященик. Ось що значить Різдво. Різдво – це коли реальність замінює тіні.

(Більше про те, як прихід Христа замінює Старий Заповіт, дивіться додатки наприкінці книги)


(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

11 грудня. Для чого прийшов Ісус.

Ісус каже: "Не бійся"

«А що діти були учасниками тіла і крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.» Євр. 2:14,15

Послання до Євреїв 2:14-15 вартує більшого, ніж двох хвилин роздумів перед Різдвом. Ці вірші об’єднують початок та кінець земного життя Ісуса. Вони чітко пояснюють, для чого Він прийшов. Їх можна використати у спілкуванні з невіруючим другом чи членом родини, щоб крок за кроком розповісти про християнський погляд на Різдво. Можна це робити ось так:

«А що діти були учасниками тіла і крови…»

Слово «діти» взято із попереднього вірша та відноситься до духовних нащадків Христа, Месії (див. Ісаї 8:18, 53:10). Вони також є «дітьми Божими». Іншими словами, посилаючи Ісуса Христа, Бог особливо мав на меті спасіння Своїх «дітей». Це істина, що «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав» (Ів. 3:16). Але істиною є також, що Бог особливо «зібрав в одне розсіяних дітей Божих» (Ів. 11:52). Божий задум був запропонувати Христа світові, та здійснити спасіння Своїх «дітей» (див. 1 Тим. 4:10). Ви можете у своєму житті пережити усиновлення Боже, прийнявши Христа (Ів. 1:12)

«…то й Він подібно участь у тому брав (у тілі та крові)…»

Христос існував ще до того як воплотився. Він був Духом. Він був вічним Словом. Він був із Богом та Він був Бог (Ів. 1:1, Кол. 2:9). Але він взяв тіло і кров та зодягнув свою божественність у людськість. Він став повністю чоловіком, залишаючись повністю Богом. Це дуже велика таємниця у багатьох відношеннях. Але вона є у серці нашої віри, і саме цього навчає Біблія.

«…щоб смертю…»

Причиною, заради якої Ісус став людиною, була Його смерть. Як Бог, Він не міг вмерти за грішників. Але як людина, Він міг. Його ціллю було вмерти. Тому, Він повинен був народитися людиною. Він народився для того, щоб вмерти. Страсна П’ятниця є це причиною Різдва. Про це сьогодні слід говорити, роздумуючи над суттю Різдва.

«…знищити того, хто мав владу смерти…»

Своєю смертю Христос обеззброїв диявола. Яким чином? Змивши наші гріхи. Це означає, що Сатана не має законних підстав для того, щоб обвинувачувати нас перед Богом. «Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує» (Рим. 8:33). На якій основі Бог оправдує? Через кров Ісуса (Рим. 5:9).

Основною зброєю сатани проти нас є наш власний гріх. Якщо смерть Ісуса його забирає, то у сатани в руках не залишається його основної зброї. Він не може виграти справу по нашому смертному вироку, тому що Суддя виправдав нас через смерть свого Сина!

«…і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві…»

Отож, ми є вільними від страху смерті. Бог оправдав нас. Сатана не може знищити цієї постанови. Бог прагне, щоб наша абсолютна безпека у Ньому мала негайний вплив на наше життя сьогодні. Він прагне забрати страх, який тримає нас у рабстві.

Якщо нам не слід боятися нашого останнього та головного ворога, смерті, тоді нам не потрібно боятися нічого. Ми можемо бути вільними: вільними для радості, вільними для інших.

Який великий подарунок на Різдво Бог має для нас! І від нас для світу!

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

10 грудня. Золото, ладан і миро

Дари Ісусу

«Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.» Матв. 2:10,11

Бог не приймає служби з рук людських, немов би Він потребував чогось (Дії 17:25). Мудреці не приносять свої дари у вигляді «гуманітарної допомоги». Якщо би іноземці прийшли із такою собі «подачкою», це би зневажило царя.

Ці дари також не принесені у вигляді хабаря. Второзаконня 10:17 каже, що Бог не бере хабарів.

Добре, тоді що ж означають їхні дари? Як вони можуть бути поклонінням Богу?

Дари посилюють наше прагнення самого Христа, так само як і піст. Коли ми пртносимо дар Ісусові Христові, ми кажемо: «Радість, яку я шукаю (вірш 10) – це не є радість, що я стану багатий і матиму багато речей від Тебе. Я не прийшов до Тебе за матеріальними благами, але прагну Тебе Самого. І це бажання я зараз посилюю та демонструю тим, що я віддаю речі в надії насолодитись більше Тобою, а не ними. Коли я віддаю Тобі те, чого Ти не потребуєш, а мені це може приносити насолоду, я кажу більш охоче та більш щиро: «Моїм справжнім скарбом є Ти, а не ці речі».

На мою думку, ось що значить прославити Бог дарами золота, ладану та мира.

Нехай Бог використає істину із цього уривку та пробудить у нас прагнення Самого Христа. Нехай ми від серця скажемо: «Пане Ісусе, ти є Месія, Цар Ізраїлю. Усі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою. Бог керує над усім світом, щоб бачити як Ти прославлений. Отож, яке протистояння я би не знайшов, я із радістю віддаю Тобі усю владу та велич, і приношу Тобі свої дари для того щоб сказати, що Ти єдиний можеш задовольнити моє серце, а не ці речі.»

(c) “Good News Of Great Joy” by John Piper.

desiringgod.org 

9 грудня. Два види протистояння Ісусу

«Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.» Мат. 2:3

Ісус тривожить тих людей, які не хочуть поклонитись Йому, вони стають в опозиції до Нього. Це не є головною думкою Євангелиста Матвія, але ми не можемо пройти мимо неї, читаючи історію.

У цій історії є два типи людей, які не хочуть поклонитись Ісусу Месії.

Перший тип людей – це ті, які просто жодним чином не реагують на Ісуса. Його не існує у їхніх життях. Цю групу представляють первосвященики та книжники. Вірш 4: «Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися». Вони відповіли йому і на цьому кінець: вони повернулись назад до своїх справ, як і раніше. Абсолютна мовчанка та бездіяльність лідерів вражає, дивлячись на те, які величні події відбуваються.

І зауважте про що розповідає 3 вірш: «Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.» Іншими словами, навколо ходили чутки від тих людей, які думали, що справді народився Месія. Приголомшує бездіяльність первосвящеників – чому би не поїхати туди з мудрецями? Їм не цікаво… Вони не хочуть поклонитись істинному Богові.

Другий тип людей, які не хочуть поклонитись Ісусові, – це ті, які відчувають велику загрозу від Нього. У цій історії це Ірод. Йому направду страшно. До тієї міри, що він задумує плани, обманює, а потім організовує масове вбивство для того, щоб просто позбавитись Ісуса.

Отож, сьогодні є два типи протистояння проти Христа та його поклонників: байдужість та ворожість. Чи є ви в одній із цих груп?

Нехай Різдво буде тим часом, коли ви можете переглянути своє відношення до Месії та розумувати над тим, що означає поклонитись Йому.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

8 грудня. Надприродна зоря у Вифлеємі

Зоря у Вифлеємі

«Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.” Мат. 2:2

Знову й знову Біблія ставить у глухий кут нашу допитливість з приводу того, як саме відбулись певні речі. Як та «зоря» вчинила так, щоб мудреці потрапили до Єрусалиму?

Тут не говориться, що вона вела їх чи йшла перед ними. Тут лише сказано, що вони побачили зорю на сході (вірш 2) та прийшли в Єрусалим. Але як та зоря йшла перед ними у маленькій 8-кілометровій дорозі від Єрусалиму до Вифлеєму, про що сказано у 9-му вірші? Чи як та зоря «підійшла й стала зверху над місцем, де було дитятко»?

Відповідь наступна: Ми не знаємо. Існує багато спроб це пояснити: воно сталось завдяки «параду» планет або комет; це могла би бути наднова зірка, або якесь надприродне світло. Ми просто не знаємо. І я хочу остерегти вас, щоб ви не надто захоплювались вимисленням теорій, які носять гіпотетичний характер і насправді мають зовсім небагато духовного значення.

Я ризикую зробити узагальнення, коли попереджу вас: люди, які надто сильно переймаються тим, що вирішують як же та зірка спрацювала, чи як розійшлось Червоне Море, чи як падала манна, чи як Йона вижив у рибі, чи як місяць перетворюється на кров, є тими людьми, у яких, як я називаю, є «схильність думати про крайнощі». Але ви не побачите, що ті люди у глибині цінують великі фундаментальні речі Євангелії – святість Божу, потворність гріха, безпорадність людини, смерть Христа, оправдання лише вірою, роботу Духа Святого з нашого освячення, славу Христового повернення та останній суд. Вони завжди хочуть з’їхати не обочину разом із вами якоюсь новою статтею чи книжкою. Тут дуже мало глибинної радості.

Але що нам дуже чітко зрозуміло у справі із зорею, – це те, чо вона робить щось, що ніколи не змогла би вчинити самотужки: скеровує мудреців до Сина Божого, щоб вони поклонились Йому.

Тільки одна Особистість (якщо ми направду мислимо біблійно) стоїть за цим цілеспрямованим рухом зірок – це сам Бог.

Отож, урок дуже простий: Бог веде іноземців до Христа, щоб вони поклонились Йому. І Він це робить, використовуючи Свій вплив та силу у глобальному та всесвітньому масштабі.

Євангелист Лука показує як Бог впливає на історію усієї Римської Імперії, де проводиться перепис населення саме в той час, коли діві Марії потрібно приїхати у Вифлеєм, щоб виконалось пророцтво щодо її пологів. Євангелист Матвій показує як Бог впливає на зорі в небі, щоб привести мудреців у Вифлеєм, аби вони могли поклонитись Йому.

Такий Божий дизайн. Він робив так раніше. Він продовжує робити так і зараз. Його ціль у тому, щоб народи – усі народи (Мат. 24:14) – поклонились його Синові.

Такою є Божа воля про кожну людину у вашому офісі на роботі, про ваших сусідів та домашніх. Як сказано у Ів. 4:23, «таких поклонників шукає собі Отець».

На початку Євангелії від Матвія ми бачимо заклик Божий «прийдіть та побачте». А наприкінці Євангелії – заклик «ідіть та розповідайте». Мудреці прийшли та побачили. Нам слід іти та розповідати.

Незмінною залишилась Божа ціль, щоб зібрати усі народи у поклонінні Його Синові. Возвеличення Христа у палкому сердечному поклонінні усіх народів – це причина, заради якої існує світ.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

7 грудня. Спаситель для мудреців.

Мудреці прийшли поклонитись Ісус

«Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.» Мат. 2:1,2

Матвій, на відміну від Луки, не розповідає нам про те, що пастухи прийшли до Ісуса у стайню. Він одразу ж розповідає про іноземців, які прийшли зі Сходу поклонитись Ісусові.

Таким чином, Матвій зображує Ісуса як на початку, так і в кінці Євангелії як Месію для всіх народів цілого світу, а не лише для євреїв.

Першими прийшли поклонитись Ісусові придворні волхви (або астрологи, або мудреці) не з Ізраїлю, але зі Сходу, – можливо із Вавилону. Вони були язичниками. Нечистими.

Євангелія від Матвія закінчується останніми словами Ісуса: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи.»

Для язичницьких народів це не тільки відкрило двері радості у Месії, але й стало доказом того, що Він – Месія. Адже є багато пророцтв про те, що народи і царі прийдуть до Нього як до правителя світу.

Наприклад, Ісая 60:3, «Народи прийдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску». Отож, Матвій дає доказ месіанства Ісуса та показує, що Він є Месія-Цар, у Якому виконані обітниці, – для усіх народів, а не тільки для Ізраїлю.

(с) “Good News For Great Joy” at desiringgod.org

6 грудня. Мир людям Його вподобання

«І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання!» Лук. 2:12-14

Мир для кого? Тривожна нотка звучить у хвалі ангелів. Мир поміж людей, на яких Боже вподобання. Без віри неможливо догодити Богові. Отже, Різдво не приносить миру для усіх.

«А той суд такий,» каже Ісус «що світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла.» (Йоан. 3:19). Або як промовив старець Симеон, коли побачив дитя Ісуса, «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя… щоб відкрились думки багатьох сердець.” (Лук. 2:34,35). О, як багато тих, хто дивиться на безрадісний та прохолодний Різдвяний день і не бачить нічого більшого.

«Він прийшов до своїх, – а свої Його не прийняли. Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в Ім’я його вірують». Ісус сказав тільки до своїх учнів: «Мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!».

Люди, які насолоджуються миром Божим, що перевищує усяке розуміння, – це ті люди, які у всьому через молитви на благання відкривають Богові свої прохання.

Ключем до скарбнички Божого миру є віра у обітниці Божі. Так молиться Павло «Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі» (Рим. 15:13). І коли ми насправді довіряємо обіцянкам Божим і маємо радість, і мир, і любов, тоді Бог є прославлений.

Слава на висотах Богу, й на землі мир людям Його вподобання – людям, які вірують.

(c) Щоденні читання “Good News of Great Joy” можна безкоштовно завантажити на мові оригіналу із сайту desiringgod.org