Благодать синівства

Відношення Бога до нас – це є відношення любові! Якщо Бог є мій батько, Він любить мене. Любов Його велика, досконала, істинна, первинна, незаслужена, вічна.

«А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.» Рим.5:8

«… Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.» 1 Iвана 4:8-10

Я по-новому можу переосмислювати Божу любов до мене зараз, після того як у мене гостював мій тато. Усе так просто – ми мали постійне глибоке та близьке спілкування з татом протягом двох днів. Жодного разу тато не розізлився на мене, усе приймав, вислуховував, утішав, давав та говорив якраз те, що потрібно. Я відчував себе більш впевнено, адже поруч завжди був тато. Певно, у нас із татом ще не було таких моментів. Я не те що по-новому, а можливо навіть вперше і глибше осмислив, що значить мати батька.

А тепер усе дуже просто – яку ж більшу впевненість має кожен із нас у Отцеві Небесному, який завжди поруч, який у Нас, який досконало Величний, досконало Прекрасний, досконало Люблячий і знає нас досконало. О, якби ми дійсно прониклись Його благою любов’ю!

«Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!» Матвія 7:9-11