День з Богом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На замовлення моєї дорогоцінної матусі (!) переклав статтю пастора із 17 століття Річарда Бакстера. Вибач, що так довго… 😦

Одразу зауважу, що від статті трохи віє “грецьким стоїцизмом”, який, на мою думку, несумісний з християнством. І дуже мало сказано про втіху, радість та наповнення, якими нас поблагословив Господь, живучи у нас! Отже, слід читати, думати, аналізувати із розумінням, що християнське життя не є набором “формул”. Відчувається також важкий для сприйняття людини 21 століття стиль написання пуритан 17 століття 🙂 Тим не менше, сподіваюсь, що ці слова подадуть нам благодать 🙂

 

Як провести день з Богом

Річард Бакстер.

Побожне життя стане для нас легшим, коли ми знаємо звичний порядок та метод виконання своїх обов’язків – коли усе має своє вірне місце. Тому, я дам кілька коротких порад щодо проведення дня у святості.

Сон

Відповідально визначте час свого сну, щоб ви не тратили надаремно цінні ранішні години, валяючись у ліжку. Нехай час сну буде визначений відповідно до вашого здоров’я та роботи, а не лінивого задоволення.

Перші думки

Нехай до Господа будуть скеровані ваші перші думки після пробудження; піднесіть ваші серця до Нього із благоговінням та подякою за відпочинок вночі та віддайтесь у Його руки в новому дні.

Зробіть так, щоб ваша совість перевіряла вас, коли інші буденні думки вриваються першими. Подумайте про милість відпочинку вночі і про те, як багато хто провів цю ніч у пеклі; багато хто – у в’язниці; багато хто у холоді, труднощах; як багато людей страждають у агонії від болю та хвороб, стомлені від довгого перебування у ліжку та стомлені від життя.

Подумайте, як багато душ були покликані цієї ночі та предстали перед Богом і подумайте, як швидко течуть дні! Ще трішки, і ваш останній день прийде! Слідкуйте за тим, чого бракує вашій душі у підготовці до цього дня і шукайте Господа без жодної затримки.

Молитва

Нехай ваша особиста молитва (або із чоловіком/дружиною) передуватиме спільній молитві сім’ї. Якщо це можливо, нехай спільна сімейна молитва передуватиме будь якій праці у дні.

Сімейне поклоніння

Нехай сімейне поклоніння буде відбуватись постійно і у той час, коли члени сім’ї будуть найменше відволікатись на інші речі.

Кінцева мета

Пам’ятайте про свою кінцеву мету. Коли починаєте робити щоденну роботу чи будь-які інші справи, нехай «СВЯТІСТЬ ДЛЯ ГОСПОДА» буде написано на ваших серцях у всьому, що робите. Не робіть нічого, де ви можете сказати, що там немає Господа. У кожній справі, що чините, справді усвідомте, що Він визначив, щоб ви робили те чи інше, і нічого у світі не робіть заради іншої причини, ніж вгодити Йому, прославити Його та насолоджуватись Ним. «Коли що робите, усе на Божу славу робіть!» – 1 Коринтян 10:31

Сумлінність у своєму покликанні

Виконуйте свої справи ретельно та сумлінно. Таким чином:

(а) У вас буде розуміння, що ви не є лінюхами та слугами своєї плоті. Таким чином умертвляються тілесні похоті та бажання, які походять від лінивства та неробства.

(б) У вашій голові не будуть роїтися пусті думки.

(в) Ви не втрачатимете дорогоцінного часу, відповідно і не будете страждати від почуття вини.

(г) Це є шлях послуху Богові, у той час як ліниві люди знаходяться у постійному гріху «упущення» Божої волі.

(д) У вас буде більше часу для молитви та читання Слова Божого, якщо ви ретельно виконуватимете свої інші справи. Ліниві люди не мають часу для молитви, тому що вони гублять час, тиняючись безпродуктивно на роботі.

(е) Це є шлях Божого благословіння та Його достатнього забезпечення вас самих та ваших сімей.

(є) Це може також покращити стан вашого здоров’я. Як наслідок, ваше тіло буде краще слугувати для здоров’я вашої душі.

 

Спокуси та інші речі, які вас руйнують

Чітко знайте свої власні спокуси, слабинки та інші речі, які руйнують вас – і пильнуйте про них протягом усього дня. Особливо пильно слідкуйте за найбільш небезпечними спокусами та тими, з якими ви точно зіштовхнетесь на роботі (чи іншій своїй справі).

Стережіться основних гріхів невір’я: лицемір’я, егоцентризм, гордість, догодження тілу, надмірне захоплення земними речима. Уважно пильнуйте, щоб не почати думати як думають люди у світі, що не знають Бога, слідкуйте від надмірного хвилювання про речі матеріальні. Будьте обережними, адже похітливі бажання стати великими у світі можуть виникнути під маскою «сумлінності у своєму покликанні».

Якщо ви зайняті у торгівлі чи маєте справу з іншими людьми, пильнуйте щоб не бути егоцентричними, та стережіться усього що походить із несправедливості та нелюбові. У стосунках з іншими людьми, не піддавайтесь спокусі ведення пустих балачок. Будьте особливо пильними з тими людьми, які спокушують вас до гніву. Зберігайте скромність та чистоту своєї мови. Якщо ви спілкуєтесь із тими, хто лестить вам, слідкуйте щоб не потонути у власній гордині.

Якщо ви спілкуєтесь з тими, хто зневажає вас, чи завдає вам болю, зміцніть себе щоб не бути нетерплячими та не впадати у горделиві думки помсти.

На початках ці речі будуть дуже важкими для вас, поки гріх ще має силу, але як тільки ви зрозуміли важливість постійного усвідомлення отруйної небезпеки якогось із цих гріхів, ваше серце охоче та легко уникатиме їх.

 

Роздуми впродовж дня

Якщо ви робите роботу самостійно, наповніть цей час практичними та корисними роздумами. Роздумуйте по безмежну доброту та усі Божі досконалі якості; думайте про Христа та відкуплення; думайте про Небеса і наскільки ви недостойні того щоб бути там, та як ви заслуговуєте вічного покарання у Пеклі.

 

Єдиний мотив кожної справи

Що би ви не робили, спільно з кимось, чи самостійно, усе робіть на Славу Божу (1 Кор. 10:31). Інакше, це неприємно Богові.

 

Використовуйте свій час

Високо цінуйте свій час. Більш пильно слідкуйте за тим, щоб не загубити свій час, ніж гроші. Не дозволяйте, щоб нікчемні розваги, пусті розмови, незбудовуюче товариство, чи сон вкрали ваш дорогоцінний час.

Будьте більш пильними, щоб не дозволити якійсь людині, чи справі, чи стилю життя вкрасти ваш час, ніж не дозволити грабіжникам та аферистам вкрасти ваші матеріальні цінності.

Будьте упевненими у тому, що ви не просто не лінуєтесь, але використовуєте час найбільше продуктивно, і не надаєте перевагу менш продуктивним справам перед більш продуктивними.

 

Їжа та питво

Вживайте їжу та питво з поміркованістю та вдячністю, щоб бути здоровими, а не для некорисного задоволення. Ніколи не вдовольняйте свій апетит у їжі чи питві, якщо це може руйнувати ваше здоров’я.

Пам’ятайте гріх Содому: «Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла» (Єз.16:49).

Апостол Павло плакав, згадуючи тих, чий «кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі … Вони думають тільки про земне… як вороги хреста Христового» (Фил. 3:18-19). О, то ж не живіть згідно з бажаннями тіла, інакше помрете (Рим. 8:13)

 

Гріх, який постійно мене перемагає

Якщо якісь-небудь спокуси або гріховні звички перемагають вас та ви починаєте грішити, одразу ж взивайте до Бога та визнавайте гріх перед Ним; швидко покайтесь, чого б вам це не коштувало. Очевидно, що вам більше буде коштувати, якщо ви і далі залишатиметесь у гріху без покаяння.

Не ставтесь із легкістю до своїх гріховних звичок, але визнавайте їх та щодня боріться із ними, дбайте щоб вони не зростали у силі через нерозкаяність та нехтування.

 

Стосунки

Кожного дня пам’ятайте про особливі обов’язки у різноманітних стосунках: як чоловіки, дружини, діти, начальники, робітники, пастори, люди, влада, підвладні.

Пам’ятайте, що будь-які стосунки містять свої обов’язки, переваги, та можливість зробити щось хороше. Бог вимагає від нас вірність у цих обов’язках, так само як у інших.

 

Завершення дня

Перед тим як лягати спати, дуже мудро та необхідно переглянути свої вчинки та Божі милості упродовж дня, що минув, щоб ми могли дякувати Богові за Його особливі милості та упокорюватися через свої гріхи.

Це необхідно для того, щоб ви могли обновити своє покаяння, а також ваше рішення жити у послуху Богові. Це важливо для того, щоб ви проаналізували себе, чи наблизилась ваша душа до Бога, чи віддалилася від нього; чи гріх зменшується, а благодать зростає; чи стали ви більш підготованими до страждання, смерті та вічності.

 

Нехай ці речі будуть «вирізьблені» у наших серцях та стануть щоденною життєвою практикою. Якщо щиро їх притримуватись, вони будуть провадити нас до святості, плодовитості, спокою у житті аж до мирної смерті.

 

 

Advertisements

“Сперва внушила сердцу страх, затем – дала покой”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На мою думку, гімн «О, дивовижна благодать» (англійською «Amazing Grace») – один із найпрекрасніших гімнів за всю історію церкви. Останнім часом особливо роздумую над його другим куплетом, російською мовою він звучить наступним чином:

Сперва внушила сердцу страх,
Затем — дала покой.
Я скорбь души излил в слезах,
Твой мир течёт рекой.

Ось дія Божої благодаті у серці людини – «сперва внушила сердцу страх, затем – дала покой».

Іншого шляху немає, істина до неймовірної сили сокрушає серце. Вона відкриває правду про Бога, Його Всемогутність, Справедливість, Ревність та зриває рожеві окуляри із погляду на себе – свою зіпсутість та неможливість врятуватись від марноти гріха та його наслідків. Після такого спустошення істина окриляє та приносить неймовірний спокій – Він помер щоб я жив, Він взяв не Себе мій гріх щоб дати мені Свою праведність, Він полюбив мене коли я був ще грішником.

Мене дуже здивувало, як книга пророка Неемії описує таку дію Божої істини та благодаті серед Ізраїлю:

Народ зібрався на майдані на пильно слухав Слово Боже:

«І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві. І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця. І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону.» Неем. 8:1-3

Подія була настільки урочистою, а народ вважав Слово Боже такою великою цінністю, що люди піднялись на ноги, коли зачитувалось Писання:

«І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав.» Неем. 8:5

Це було не просто читанням Слова, а читання та вияснення. Тобто якраз те, що ми зараз називаємо «експозиційна проповідь» – роз’яснення Писання вірш за віршем:

«І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.» Неем. 8:8

Далі бачимо – істина розбиває людське серце, приносить страх. Чуючи слова Закону, народ обертається в жалобу та плаче:

«… Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону…» Неем. 8:9б

Ось сум змінюється на радість:

«І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!» Неем. 8:10

Ця радість є дійсною та справжньою у народу, адже вони послухали Слів Божих:

«І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.» Неем. 8:12

Смиренне серце перед Богом – це радісне серце! Радість у Господі – істинна сила Його дитини. Благодать спершу приносить страх, а потім спокій – не лише у момент першої зустрічі з Господом, момент покаяння, а й у кожному дні!

Якщо у конкретний період свого життя мені бракує чи то смирення перед Ним та усвідомлення правди про себе («сперва внушила сердцу страх»), чи радості у Дусі Святому від відновлених стосунків із Господом («затем – дала покой») – значить Його благодать та присутність стала якоюсь звичною, далекою та безцінною. Але не повинно щоб воно так було, і лише Боже Істинне Слово може знову наситити душу, освятити та повернути спокій. “Сперва внушила серцу страх, затем – дала покой”.

Народ Ізраїлю після того дня радості продовжував виконувати у чіткості усе, що чули у Слові (Неем. 8:14), і була дуже велика їх радість (Неем. 8:17). І вони читали книгу Божого Закону щоденно (Неем. 8:18).

Моя молитва, щоб дія Божої благодаті «сперва внушила сердцу страх, затем – дала покой» відбувалась щоденно у житті через дію Духа Святого через перебування у Слові Божому. Щоб вершина Божої любові та благодаті, проявлена до мене на Голгофі, ніколи не стала буденною та звичною, а навпаки – спонукувала до більшої ревності по Богові та Його ділах. Щоб Його сокрушаюча істина формувала у мені зрілий характер Ісусів та зробила здатним виповнити своє призначення тут на Землі. Для Божої слави та повноти моєї радості! Амінь.

“Хліб наш насущний дай нам сьогодні…”

Нещодавно ми грали у гру і однією з частин було сказати, що ти ніколи у житті не робив – і бажано таке, що робили усі інші. Я певний час думав, що ж це у мене – і врешті признався, що ніколи у житті не садив картоплі. Так-так, ніколи не садив картоплі, не сапав, і не викопував. Або робив це, але так давно, що воно не відклалось у моїй свідомій пам’яті. Не тому, що я лінувався, чи бив байдики, але банально у нашої сім’ї не було родичів у селі.

Не скажу, що дуже приємно це визнавати, тому думаю напроситись до когось із допомогою з картоплею 🙂 Але допис не про це.

У зв’язку з цим фактом виникли думки – чи дійсно моя молитва за ранішній сніданок  є щирою молитвою вдячного серця? Адже я не маю такої свідомості, яку мали фермери давніше, усвідомлюючи, що усе залежить від Господа та Він є у всьому: починаючи від дощів, які зволожують землю, і закінчуючи здоров’ям усе робити. А тут я просто додаю меду у вівсянку, чи соку до мюслів, – і все. Чи є моя подяка банальною, неглибокою, вузькою, традиційною?

Ось глибший погляд на Боже забезпечення із книги Дугласа Уілсона “Голод по батькові” (Douglas Wilson, “Father Hunger”) :

“Нам слід розуміти, що усі Християни є покликані, і вони покликані працювати вірно та самоусвідомлено у своєму покликанні, незалежно від того, чи це юриспуденція, чи будівництво, чи медицина, чи продажі, чи написання книжок, чи сантехніка, чи садіння дерев. Господь є в повноті у тому всьому.

Нам слід сфокусувати свій погляд на те, що Бог є у всьому, і працює через усе. Це означає, що Христос є схований у ремісникові, і він є схований у клієнті магазину. Христос є схований як у тому, хто стоїть за касовим апаратом, так і у тому, хто купує продукти. Він схований як у стоматологу, так і у пацієнті, що на кріслі.

Бог забезпечує нас через Свої засоби. Ми отримуємо вигоду від роботи фермера, молочника, продавця мінеральних добрив, водія вантажівки, продавця у продуктовому магазині; і коли ми схиляємо голови у молитві за ранішній сніданок, ми дякуємо Богові за Його роботу у тих всіх людях, знаємо ми про них, чи ні. Ми отримуємо від Бога блага через роботу інших людей і усвідомлюємо це, коли дякуємо за “хліб наш щоденний” (Мт. 6:11). Ми знаємо, що Бог робить усі речі для нашого блага (Рим. 8:28), включаючи незліченні прояви Його турботи про нас щодня. Коли ми дякуємо Богові за ранішній сніданок, то слід усвідомлювати, що ми дякуємо Йому за увесь цілий ланцюжок поставки, а не просто за повну тарілку на столі.”

Отож я молюсь та дякую Богові, за ту благодать, що її він проявляє через фермерів, які встають раненько до роботи, техніків сільських автомобілів, пасічників, транспортних водіїв, маркетологів у супермаркетах, і т. д. – щоб я міг насолоджуватись кашею зранку! Ми усі різні, але зв’язані Божою ниткою спільної благодаті!

Божа благодать відкриває очі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 21-му розділі книги Буття Агар, Авраамова наложниця, що народила йому дитину в той час, як його дружина Сарра була безплідною, накликала цим на себе Саррин гнів і заздрощі. Тож Агар та її сина було вигнано у пустелю. Невдовзі вони заблукали, їм забракло води. Дитина вмирала від спраги. Агар поклала сина під кущем, відвернулася і почала плакати. Бог почув її ридання.

«І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.» Буття 21:19

Бог не сотворив для Агар чуда у звичному розумінні цього слова. Він не сотворив якихось особливих життєдайних джерел, яких до того не було. Він відкрив їй очі, щоб вона побачила криницю, якої спершу не бачила. І зненацька той самий світ, який іще мить тому здавався таким безнадійно жорстоким, знову став придатним для життя місцем. Тобто в дійсності світ не був аж настільки непривітним і безплідним, як здавалося Агар.  Але доки Бог не відкрив їй очі, доки Він не дозволив їй побачити воду, вона бачила тільки марноту і страждання.

Нехай і нашою молитвою стане молитва апостола Павла за Церкву у Ефесі: «… щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він нас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас…»

Вони ще промовляють

Ще коли я вчився у середній школі, матуся брала нас і сестричкою до церкви, де ми вперше дізнавались про Бога та були у спільноті християн. Один із моїх найяскравіших спогадів – це є церковна бібліотека, яка була відкрита щонеділі. І досі у пам’яті свіже те місце, де стояла серія книг «Зов веры», де розповідалось про місіонерів, які покидали свої рідні домівки та комфорт для проповіді Радісної Звістки по цілому світі. У серії було десь біля двадцяти книг та я майже усі захоплено перечитав. Найбільше мене вразили історії про Джона Уеслі та Джона Буньяна.

Ще від того часу мені подобається читати про життя святих Божих, адже нам є багато чого повчитись у них. Пригадуються слова Джона Пакера із книги про пуритан, що вони були «духовними гігантами», у той час як ми більше схожі на «духовних карликів»… Хоча вони вже померли, та «Вони ще промовляють». Так і називаю розділ, де буду писати про факти історії життя або цитати із залишеного ними спадку.

Сьогодні роздумував історію життя Дж. Ч. Райла (1816-1900), він не був місіонером, а навпаки – усе своє життя присвятив служінню Богові у рідній країні Англії. Про Райла я взнав завдяки Еріку, який публікує щоденно його цитати англійською ось тут. Крім цього, у продажу знайшов та придбав перекладені на російську його книги; особливо багато він пише про практичне християнське життя та освячення – саме те, що я дуже потребую. Цікавими фактами особисто для мене є те, що кілька років у молодості він працював у банку (!), а покаявся він та навернувся до Бога у 21 рік як вчився у Оксфорді. Загалом, життя його було дуже нелегким, але саме це і навчило його істинної довіри Богові та зміцнило віру. На його епітафії вигравірувано 2 прекрасні вірші із святого Письма:

«Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.» (2Тим.4:7)

«Бо спасені ви благодаттю через віру» (Еф. 2:8-9)

Небагато людей мають відвагу сказати про себе як апостол Павло (2 Тим.4:7), та як я хотів би бути одним із них! Це можливо лише завдяки благодаті Божій яка нас спасла (Ев. 2:8-9) та сильно діє в нас (1 Кор. 15:10).

Для мене кожна цитата його настільки цінна та практична, що хочеться буквально кожну перекладати та вставляти у блог. Ось одна із них:

«Християни більше не чекають смерті з тихим жахом, як жахливу річ, про яку вони не люблять думати. Через Христа вони можуть спокійно дивитись у вічі останньому ворогу і казати: «Ти не можеш завдати мені шкоди». Вони можуть із сміливістю очікувати всього, що приходить після смерті – розпаду тіла, воскресіння з мертвих, суду та вічності. Вони можуть стояти збоку відкритої могили і казати: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?». Вони можуть лежати на смертному ложі, промовляючи: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого», «Жодна волосинка із моєї голови не загине». Це є справжня свобода. Це означає бути по справжньому вільним. А найкраще, що ті, кого зробив вільними Христос, – вільні навіки!»

Взято із проповіді «Свобода»

Благодать синівства

Відношення Бога до нас – це є відношення любові! Якщо Бог є мій батько, Він любить мене. Любов Його велика, досконала, істинна, первинна, незаслужена, вічна.

«А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.» Рим.5:8

«… Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.» 1 Iвана 4:8-10

Я по-новому можу переосмислювати Божу любов до мене зараз, після того як у мене гостював мій тато. Усе так просто – ми мали постійне глибоке та близьке спілкування з татом протягом двох днів. Жодного разу тато не розізлився на мене, усе приймав, вислуховував, утішав, давав та говорив якраз те, що потрібно. Я відчував себе більш впевнено, адже поруч завжди був тато. Певно, у нас із татом ще не було таких моментів. Я не те що по-новому, а можливо навіть вперше і глибше осмислив, що значить мати батька.

А тепер усе дуже просто – яку ж більшу впевненість має кожен із нас у Отцеві Небесному, який завжди поруч, який у Нас, який досконало Величний, досконало Прекрасний, досконало Люблячий і знає нас досконало. О, якби ми дійсно прониклись Його благою любов’ю!

«Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!» Матвія 7:9-11

 

Про що думав Господь на Таємній Вечері?

Досить часто ми згадуємо Вечерю Господню із Своїми учнями. Але чи задумувались про те, про що ж думав Ісус Христос під час цієї вечері?

Євангелист Матвій описує усю трудність моменту та важкість думок:

  • Під час вечері Він думав про те, що один із учнів видасть Його (Мт. 26:21)….
  • Далі Ісус Христос озвучує думки, що усі учні спокусяться та розпорошаться (Мт. 26:31)…
  • Господь розумів, що гучна заява Петра та інших учнів, що вони підуть із Ним навіть на смерть, “не вартує виїденого яйця”… (Мт. 26:34-35)
  • Коли вийшли зі горниці, Господь сумував і тужив. Смертельним сумом була обгорнута Його душа… (Мт. 26:37-38)

Але із-посеред усіх цих думок та внутрішніх страждань Господь простягав свій зір у майбутнє:

“Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.”  Мт. 26:29

Даючи учням плід винограду у цей важкий час, у Його думках – славна картина торжества, де Він п’є з виноградного плоду із учнями у Царстві Отця! Реальність радості та славного майбутнього, яке приготує Господь через неймовірні муки та страждання давала сил Йому стояти у цей час скорботи!!!

Одразу у вірші після цього іде мова, що Христос із учнями заспівали гімн (Мт. 26:30). Ми не знаємо, що це був за гімн, але можна припустити, що це був гімн, який оспівує майбутню благодать!

” …  Видиме дочасне, невидиме ж вічне!” 2-е до Коринтян 4:18

Віра (а це є підстава сподіваного та доказ небаченого) у Його майбутню благодать сповнює серце співом та торжеством навіть посеред трудних моментів та важких думок.

А ми часто позбавляємо себе цього джерела благодаті. Нам краще витратити 5 хвилин на перегляд фотографій у фейсбуці, новин в інтернеті, стрічки у твіттері… ніж порозважати хоча би 5 хвилин про Небесний Єрусалим та реальність Божих обітниць і заспівати Йому хвалебний та подячний гімн!