“Хліб наш насущний дай нам сьогодні…”

Нещодавно ми грали у гру і однією з частин було сказати, що ти ніколи у житті не робив – і бажано таке, що робили усі інші. Я певний час думав, що ж це у мене – і врешті признався, що ніколи у житті не садив картоплі. Так-так, ніколи не садив картоплі, не сапав, і не викопував. Або робив це, але так давно, що воно не відклалось у моїй свідомій пам’яті. Не тому, що я лінувався, чи бив байдики, але банально у нашої сім’ї не було родичів у селі.

Не скажу, що дуже приємно це визнавати, тому думаю напроситись до когось із допомогою з картоплею 🙂 Але допис не про це.

У зв’язку з цим фактом виникли думки – чи дійсно моя молитва за ранішній сніданок  є щирою молитвою вдячного серця? Адже я не маю такої свідомості, яку мали фермери давніше, усвідомлюючи, що усе залежить від Господа та Він є у всьому: починаючи від дощів, які зволожують землю, і закінчуючи здоров’ям усе робити. А тут я просто додаю меду у вівсянку, чи соку до мюслів, – і все. Чи є моя подяка банальною, неглибокою, вузькою, традиційною?

Ось глибший погляд на Боже забезпечення із книги Дугласа Уілсона “Голод по батькові” (Douglas Wilson, “Father Hunger”) :

“Нам слід розуміти, що усі Християни є покликані, і вони покликані працювати вірно та самоусвідомлено у своєму покликанні, незалежно від того, чи це юриспуденція, чи будівництво, чи медицина, чи продажі, чи написання книжок, чи сантехніка, чи садіння дерев. Господь є в повноті у тому всьому.

Нам слід сфокусувати свій погляд на те, що Бог є у всьому, і працює через усе. Це означає, що Христос є схований у ремісникові, і він є схований у клієнті магазину. Христос є схований як у тому, хто стоїть за касовим апаратом, так і у тому, хто купує продукти. Він схований як у стоматологу, так і у пацієнті, що на кріслі.

Бог забезпечує нас через Свої засоби. Ми отримуємо вигоду від роботи фермера, молочника, продавця мінеральних добрив, водія вантажівки, продавця у продуктовому магазині; і коли ми схиляємо голови у молитві за ранішній сніданок, ми дякуємо Богові за Його роботу у тих всіх людях, знаємо ми про них, чи ні. Ми отримуємо від Бога блага через роботу інших людей і усвідомлюємо це, коли дякуємо за “хліб наш щоденний” (Мт. 6:11). Ми знаємо, що Бог робить усі речі для нашого блага (Рим. 8:28), включаючи незліченні прояви Його турботи про нас щодня. Коли ми дякуємо Богові за ранішній сніданок, то слід усвідомлювати, що ми дякуємо Йому за увесь цілий ланцюжок поставки, а не просто за повну тарілку на столі.”

Отож я молюсь та дякую Богові, за ту благодать, що її він проявляє через фермерів, які встають раненько до роботи, техніків сільських автомобілів, пасічників, транспортних водіїв, маркетологів у супермаркетах, і т. д. – щоб я міг насолоджуватись кашею зранку! Ми усі різні, але зв’язані Божою ниткою спільної благодаті!