Вони ще промовляють

Ще коли я вчився у середній школі, матуся брала нас і сестричкою до церкви, де ми вперше дізнавались про Бога та були у спільноті християн. Один із моїх найяскравіших спогадів – це є церковна бібліотека, яка була відкрита щонеділі. І досі у пам’яті свіже те місце, де стояла серія книг «Зов веры», де розповідалось про місіонерів, які покидали свої рідні домівки та комфорт для проповіді Радісної Звістки по цілому світі. У серії було десь біля двадцяти книг та я майже усі захоплено перечитав. Найбільше мене вразили історії про Джона Уеслі та Джона Буньяна.

Ще від того часу мені подобається читати про життя святих Божих, адже нам є багато чого повчитись у них. Пригадуються слова Джона Пакера із книги про пуритан, що вони були «духовними гігантами», у той час як ми більше схожі на «духовних карликів»… Хоча вони вже померли, та «Вони ще промовляють». Так і називаю розділ, де буду писати про факти історії життя або цитати із залишеного ними спадку.

Сьогодні роздумував історію життя Дж. Ч. Райла (1816-1900), він не був місіонером, а навпаки – усе своє життя присвятив служінню Богові у рідній країні Англії. Про Райла я взнав завдяки Еріку, який публікує щоденно його цитати англійською ось тут. Крім цього, у продажу знайшов та придбав перекладені на російську його книги; особливо багато він пише про практичне християнське життя та освячення – саме те, що я дуже потребую. Цікавими фактами особисто для мене є те, що кілька років у молодості він працював у банку (!), а покаявся він та навернувся до Бога у 21 рік як вчився у Оксфорді. Загалом, життя його було дуже нелегким, але саме це і навчило його істинної довіри Богові та зміцнило віру. На його епітафії вигравірувано 2 прекрасні вірші із святого Письма:

«Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.» (2Тим.4:7)

«Бо спасені ви благодаттю через віру» (Еф. 2:8-9)

Небагато людей мають відвагу сказати про себе як апостол Павло (2 Тим.4:7), та як я хотів би бути одним із них! Це можливо лише завдяки благодаті Божій яка нас спасла (Ев. 2:8-9) та сильно діє в нас (1 Кор. 15:10).

Для мене кожна цитата його настільки цінна та практична, що хочеться буквально кожну перекладати та вставляти у блог. Ось одна із них:

«Християни більше не чекають смерті з тихим жахом, як жахливу річ, про яку вони не люблять думати. Через Христа вони можуть спокійно дивитись у вічі останньому ворогу і казати: «Ти не можеш завдати мені шкоди». Вони можуть із сміливістю очікувати всього, що приходить після смерті – розпаду тіла, воскресіння з мертвих, суду та вічності. Вони можуть стояти збоку відкритої могили і казати: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?». Вони можуть лежати на смертному ложі, промовляючи: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого», «Жодна волосинка із моєї голови не загине». Це є справжня свобода. Це означає бути по справжньому вільним. А найкраще, що ті, кого зробив вільними Христос, – вільні навіки!»

Взято із проповіді «Свобода»

Наскільки нам безпечно

Матвія 10:30

А вам і волосся все на голові пораховано.

 

Чарльз Сперджен:

Кожен із нас піклується про себе певною мірою, але хто з нас піклується настільки сильно, що рахує волосся на своїй голові? Божа турбота набагато перевищує турботу найніжніших друзів про нас!

Подивіться на матір, наскільки вона уважна. Якщо дитина хоч трішки починає кашляти, вона помічає: найменші признаки хвороби одразу привертають її увагу. Вона схвильовано слідкує за кожним рухом дитини. Та вона ніколи навіть не думає, щоб рахувати волосся на її голові, а відсутність двох чи трьох волосинок не завдає їй багато клопотів та турбот. Бог більше дбає про нас, ніж мати про дитину – настільки турботливо, що навіть волосся на нашій голові пораховане.

Тоді наскільки нам безпечно у Божих руках!

Чарльз Сперджен, проповідь №187 «Провидіння»