Давайте згадаємо!

Давайте згадаємо час, коли ми вперше повірили у нашого Господа Ісуса Христа. Яке тепло, мир, радість та прощення Він приніс у наші серця!

  • Коли наші серця звільнились від тягаря гріхів і таке враження, що ми вперше вдихнули на усі груди свіже повітря! (Рим. 4:7-8, Рим. 8:2)
  • Коли у нашому темному серці засяяло світло! (Ів. 12:46, 2 Кор. 4:6)
  • Коли Він, згідно обіцянки, Своєї втамував нашу спрагу та наш голод! (Ів. 4:14, Ів. 6:35)
  • Коли Дух Святий наводнив наші серця Божою любов’ю та радістю! (Рим. 14:17, Рим. 5:5)
  • Коли ми не могли зупинити сліз щастя, розуміючи, як сильно полюбив нас Отець, що віддав Сина свого, щоб ми мали вічне життя! (Ів. 3:16)
  • Коли ми не могли зупинити слів свідоцтва Божої любові, милості та благості оточуючим людям! (Дії 4:33)
  • Коли молитва стала для нас такою ж необхідною, як дихання! (1 Сол. 5:27)
  • Коли ми не могли дочекатись, коли вже прийдемо додому та почитаємо Біблію! (Пс. 118:24)
  • Коли ми усвідомили, як ми блукали раніше, немов ті овечки, що заблукали, але тепер прийшли до Пастиря та Опікуна наших душ! (1 Пт. 2:25)
  • Коли ми зрозуміли, що відтепер наше життя стане зовсім іншим, бо ми були мертві, а тепер ожили… бо ми – тепер нове створіння у Христі Ісусі (Еф. 2:5, 2 Кор. 5:17)

Якщо ви це усе перечитали зверху, але так і не зупинились/задумались/пригадали Боже свідчення свого життя, то зробіть це. Зробіть як я зробив, візьміть аркуш паперу, та опишіть свої спогади, історію. Пригадайте та пам’ятайте, як Євангелія потужно «ввірвалась» у ваші серця.

Це дуже важливо пам’ятати! Особливо тоді, коли переживаємо період «пустелі» та апатії. Коли серце обтяжене, сумління винуватить, нерозуміння сковує, теперішнє тяготить, майбутнє у невідомості страшить.

Господь казав Ізраїлю у пустелі:

« Пам’ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти…» (Вих.13:3)

«Коли скажеш у серці своїм: Ті люди численніші від мене, як я зможу вигнати їх? Не бійся їх! Пильно пам’ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові, ті великі випробовування, що бачили твої очі, і ознаки та чуда, і сильну руку та витягнене рамено, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, так Господь, Бог твій, учинить усім тим народом, що ти їх боїшся. (Повт.7:17-19)

Новий Заповіт так само закликає пам’ятати, що ми колись були далекі від Христа, чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі, але тепер стали близькі Христовою кров’ю, Він бо наш мир! (Еф. 4:11-14)

Отож, давайте пригадаємо дорогу Божих свідчень, нехай вона буде для нас маєтком великим (Пс. 118:14) і знову відновимо свою посвяту Йому, визнаємо Його повне-любляче-та-благе Господство нашого життя, усім серцем та нутром довіримось Його незбагненному провидінню, усім Його обітницям!

Не будемо покидати першу любов (Відкр. 2:4), але постійно перебувати у Ній (Ів. 15:9-10) і бути більш ревними для Його слави (Рим. 12:11)

«Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим.8:32)