Чи зустрівся я із воскреслим Христом?

Image

Саме над цим питанням пропоную замислитись сьогодні. Багато хто каже: «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!», але як мало тих, хто справді зустрівся із воскреслим Христом та продовжує перебувати у близьких відносинах з Ним.

Воскреслий Христос своєю присутністю змінює сум на радість, а сльози – на торжество. Найперше Господь зустрівся із Марією Магдалиною, а першими Його словами у новому тілі були: «Жінко, чого ти плачеш?…» (Ів. 20:15). Господа насправді хвилюють і наші сльози та наші переживання, а зустріч із Ним змінює сум на радість, а сльози на торжество. Вже через кілька секунд Марія, зрадівши до нестями, впала до Його ніг, аби обійняти дорогоцінного їй Христа (Ів.20:16-17). Усюди, куди приходить Воскреслий Христос, Він приносить мир та радість.

Воскреслий Христос робить нас дітьми Божими. Під час цієї ж першої розмови, Господь дав завдання Марії Магдалині: «Йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (Ів. 20:17). Дивовижно! Ісус назвав своїх учнів – братами, а також розкрив суть їхнього синівства. Бог – це є їхній Отець. Раніше євангелист Іван пише: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Ів. 1:12). Таким чином, дитиною Божою стає кожний, хто приймає Христа як свого Спасителя та Господа особисто. Адже померши на хресті, Ісус поніс кару за наші гріхи, Сам бувши безвинним. Бог-Отець наш гріх поклав на Ісуса, а нам взамін зараховує Його праведність і приймає нас лише через Нього. Така велика ціна Божої любові. Та як часто ми схожі до тих учнів, які так само сумували й плакали як Марія раніше (Мр. 16:11), але вони не повірили Марії та не прийняли гарної звістки про Воскреслого Ісуса (Мр. 16:11).

Воскреслий Христос відкриває нам розум, щоб розуміти Писання. Коли Господь Ісус з’явився учням у Єрусалимі, вони і далі не йняли віри Йому, що Він дійсно воскрес (Лк. 24:36-39). Навіть побачивши Господа своїми власними очима, вони не «зустрілись» із Ним особисто. Тоді, як зазначає євангелист Лука, Ісус «розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання» (Лк. 24:45), що й змінило увесь їхній світогляд. Немає іншого шляху, як нам розуміти Слово Боже та жити Ним, як тільки через Воскреслого Христа. І нашою ранковою молитвою перед читанням та роздумуванням над Святим Письмом нехає буде: «Господи, відкрий мені розум, аби розуміти Писання, чути Твій голос та слухатись Тебе!». Лиш Слово Боже є справжньою поживою для душі (Мт. 4:4) і лиш тоді ми зможемо сказати разом із двома учнями, яким Воскреслий Христос з’явився по дорозі в Еммаус, – «І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…» (Лк. 24:32).

Воскреслий Христос дає нам доручення. Господь Ісус ніколи не залишає дітей своїх у невідомості щодо питання – «Як же нам тепер жити?». Він є Паном панів та Царем царів, Йому належить уся влада на небі та на землі (Мт. 28:18) і Він кожному дає доручення. Після того як апостол Петро тричі засвідчив Христові, що кохає Його, Ісус дає йому доручення: «Паси вівці мої» (Ів. 21:17) і ще одне доручення: «Слідуй за Мною» (Ів. 21:19). Савлові із Тарсу, з’явившись по дорозі в Дамаск вже після вознесіння, Воскреслий Христос повеліває піти до міста (Дії 9:6) та далі відкриває Свою волю про його покликання звіщати Євангелію язичникам. Кожному з нас Христос дає доручення поширювати Його Царство – проповідувати Євангелію усім народам, робити учнів, та навчати їх зберігати усе, що Він заповідав (Мт. 28:18-20, Мр. 16:15). Коли ми дійсно зустрілися із Воскреслим Христом та продовжуємо жити у близьких відносинах з Ним, то наші серця спонукані виповнювати Його доручення, Йому присвячені та підкорені усі сфери нашого життя та кожний день зокрема.

Воскреслий Христос дає нам обітницю від Отця. Євангелисти Матвій та Марко розповідають, що Ісус буде христити нас Святим Духом (Мт. 3:11, Мр. 1:8). Останні слова Воскреслого Христа, записані євангелістом Лукою, – це Його повеління залишатися в Єрусалимі та очікувати обітниці від Отця про сповнення силою з висоти (Лк. 24:49). А найбільше Ісусових слів про обітницю Святого Духа записав євангелист Іван: Дух Святий є нашим Утішителем, який навчить усього та пригадає усе, що говорив Христос (Ів. 14:26), який буде свідчити про Христа (Ів. 15:26). Так як життя учнів Ісуса кардинально змінилось після могутнього сходження Святого Духа (Дії 2), так і наше життя стає новим у Дусі. Ті самі люди, які після смерті Ісусової повернулися ловити рибу, після сходження Духа наповнились силою та розпочали служіння. Ми, хто зустрівся із Воскреслим Христом, є напоєні Духом Святим, знаємо Його силу та дію, Його плоди та дари.

 

Як же нам зустріти Христа, коли ми не бачимо Його поруч? Адже апостоли могли побачити Його фізично, повірити та зрадіти. А як бути нам? У розмові з учнем Хомою Ісус відповів і на це запитання. Хома не вірив свідченню інших про Ісуса, доки сам не побачив Його та не вклав руки у Його відцвяшні рани та до пронизаного боку, і лиш тоді признав Його Господство та Божественність (Ів. 20:24-25). Ісус на те відповів: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ів. 20:29). Віра – це ключ до зустрічі з Христом, ми бачимо Його духовними очима через одкровення Святого Духа.

Марія Магдалина після зустрічі з Христом пішла до учнів з вісткою – «Бачила я Господа», так само казали і учні. Нехай і ми зможемо сказати – «Я бачив Господа», і навіть більше – «Я продовжую бачити Господа» (Його ведення та дію у житті), «Я побачу Господа» (коли Він прийде вдруге у славі) та «Я бачитиму Його вічно» (у Його небесному Царстві). Амінь.